ЛИСТ - ЗВЕРНЕННЯ ПІДЛІТКА ДО

НАЙБЛИЖЧИХ І НАЙДОРОЖЧИХ ЛЮДЕЙ – БАТЬКІВ

• Не псуйте мене. Я прекрасно знаю, що не повинен отримувати все, про що прошу. Я просто перевіряю вас.
• Не бійтеся проявляти твердість щодо мене. Я віддаю перевагу цьому, бо це дозволяє мені знати міру й місце.
• Не застосовуйте силу у відносинах зі мною, інакше це привчить мене до думки, що тільки сила має значення. З більшою готовністю я сприйму ваше керівництво мною.
• Не будьте непослідовними: це збиває мене з глузду і змушує намагатися «вийти сухим з води» у всіх можливих випадках.
• Не давайте пустих обіцянок: це підірве мою довіру до вас.
• Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю речі, які засмучують вас. Інакше я знову буду домагатися такої «перемоги».
• Не засмучуйтеся, якщо я кажу, що ненавиджу вас. Просто я хочу, щоб ви пошкодували про те, що ви зробили стосовно мене.
• Не змушуйте мене почувати себе малям. Я компенсую це тим, що буду поводитися так, начебто я – «центр Всесвіту».
• Не робіть для мене й за мене те, що я можу зробити для себе й за себе сам. Якщо це станеться, я буду вимагати, щоб ви обслуговували мене завжди.
• Не звертайте увагу на мої «дурні» витівки: ваша підвищена увага допоможе їх закріпити.
• Не робіть мені зауваження в присутності інших: я буду реагувати на них лише наодинці, без сторонніх.
• Не намагайтеся мене повчати в конфліктній ситуації: я однаково нічого не почую, а якщо почую, то не стану реагувати. Поговоріть зі мною тоді, коли гнів поступиться місцем здоровому глузду.
• Не намагайтеся мене увесь час повчати: ви здивувалися б, довідавшись, як добре я знаю, що таке «добре» і що «погано».
• Не змушуйте мене вважати, що помилки, допущені мною, - це злочин: я повинен навчитися припускатися помилок, не думаючи при цьому, що я ні на що не здатний.
• Не чіпляйтеся до мене й не гарчіть, інакше мені доведеться прикинутися глухим, аби захиститися.
• Не вимагайте від мене пояснень із приводу моєї поганої поведінки: я дійсно не зможу нічого пояснити. Якщо ви зможете це зрозуміти, я спробую сам собі й вам усе пояснити, але на це потрібен час.
• Не випробуйте занадто сильно мою чесність: мене легко злякати, при цьому я починаю брехати.
• Не забудьте, що я розвиваюся, а значить – експериментую: у такий спосіб я вчуся. Примиріться, будь ласка, із цим.
• Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності: мені необхідно вчитися на власному досвіді.
• Не звертайте увагу на мої маленькі нездужання: я можу навчитися отримувати задоволення від свого поганого здоров’я, якщо завдяки цьому я буду в центрі вашої уваги.
• Не відсахуйтеся від мене, якщо я ставлю вам чесні й прямі запитання: інакше ви виявите, що я перестав вас запитувати й шукаю інформацію там, де мені її пропонують.
• Не відповідайте на мої дурні й безглузді запитання: я просто хочу звернути на себе вашу увагу.
• Ніколи не вважайте, що вибачитися переді мною – нижче вашої гідності. Ваше чесне вибачення й визнання своїх помилок викликає в мене теплі почуття до вас.
•  Ніколи не стверджуйте, що ви досконалі й непогрішні, інакше мені доведеться бути гідним занадто багато чого, а так не хочеться впевнюватися у зворотному.
• Не турбуйтеся про те, що ми проводимо занадто мало часу разом:
• Варто потурбуватися про те, як саме ми з вами його проводимо.
• Не дозволяйте моїм страхам збуджувати у вас тривогу: інакше я дійсно злякаюся. Демонструйте мені вашу мужність і власну хоробрість.
• Не забувайте, що мені потрібні ваші розуміння й підтримка. Я гадаю, що ви й без мене це знаєте.
• Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів: я теж хочу бути вашим найкращим другом.
• Не забувайте: ваші добрі й теплі побажання, які ви даруєте мені щедро щодня, якщо не зараз, то через роки повернуться вам сторицею.
• Пам’ятайте, що у вас є найбільше диво на світі. Це диво – я, ваша дитина!

ЗАПОВІДІ БАТЬКАМ

1. Ніколи не займайтеся вихованням у поганому настрої.
2. Чітко визначте, чого саме ви вимагаєте від дитини, і поясніть це їй, а також довідайтеся, що вона думає з цього приводу.
3. Надайте дитині самостійності; виховуйте, але не контролюйте кожен її крок. Не підмінюйте виховання опікою.
4. Краще не підказуйте готового рішення, а вкажіть шляхи до нього й час від часу аналізуйте разом з дитиною її неправильні та помилкові кроки до мети.
5. Не пропустіть момент першого успіху.
6. Вчасно зробіть зауваження, відразу оцініть вчинок і зробіть паузу – дайте усвідомити почуте.
7. Головне – оцінити вчинок, а не особистість.
8. Доторкніться до дитини й тим самим дайте їй відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, незважаючи на помилку.
9. Виховання має бути поетапним, а вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.

ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ БАТЬКІВ ДО ПІДЛІТКІВ

• Ми не були батьками споконвічно, ми стали батьками в момент вашого народження. Тому наш батьківський стаж дорівнює вашому вікові. Як батьки ми ровесники вам і не менше вас потребуємо допомоги  і підтримки. Від нас залежить, якими ви станете, але і від вас залежить, якими станемо ми.
• Ми намагаємося звести до мінімуму наші вимоги і рідше вживати «ти повинен». Але і ви постарайтеся розвити в собі відповідальність і, не чекаючи вимог, зробити акт доброї волі: «Давай я зроблю…».
• Зрозумійте, ми (дорослі) теж можемо помилятися, а часом і бути неспроможними. Будьте великодушними і прийміть нас такими, якими ми є.
• Дуже хотілося б, щоб ви не кривдили нас неуважністю, коли ми про вас піклуємося. «Спасибі» - це такий стимул!
• Намагайтеся приймати наші правила, навіть якщо не зовсім розумієте їх. Ми дійсно іноді знаємо, що краще.
• Не завжди чекайте відповіді від нас. Постарайтеся самі проаналізувати і зрозуміти запитання. Розуміння запитання важливіше, ніж знання відповіді.
• Пам’ятайте, що нам приємний ваш інтерес до нашої діяльності. Дорослі не завжди консервативні, і ви зможете полюбити чимало з того, що ми робимо.
• Постарайтеся любити нас і тоді, коли ми помиляємося. Батьки – не боги і не ангели, хоча і намагаються ними здаватися.
• Не варто механічно брати з нас приклад. Не копіюйте нас, підходьте до цієї справи творчо, будьте самими собою.
• Постарайтеся відноситися до нас як до рівних. Батьки – не раби своїх дітей; нам теж потрібна справедливість.
• Ми теж маємо потребу у відпочинку. Поважайте наших друзів, як ми поважаємо ваших. Наші дії можуть здаватися вам безглуздими, але ми маємо на них право.
• Наша квартира належить нам усім. Речі, звичайно, не настільки важливі, як люди, але постарайтеся навчитися поважати речі, що високо цінуються людьми.
• Ми хочемо бачити вас молодшими партнерами нашої сімейної фірми. Але не поводьтеся так, начебто ми вже на пенсії.
• Вчіться приймати власні рішення, а ми будемо любити вас незалежно від того, мудрими ці рішення чи ні.
• Ми ростемо і розвиваємося разом з вами. Так давайте веслувати разом і в одному напрямку, інакше наш сімейний човен просто може перекинутися.

За навчальним виданням: Батьківські збори. – Сценарії, методики проведення, практичні додатки. Х.: Вид. група «Основа», 2007, с. 56-57.

1. • Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давай­те їй посильну роботу вдома, виз­начте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі ПОМИТИ ПОСУД».
2. •  Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обгово­рення сімейних проблем).
3. • Залучайте дитину до економ­ічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орі­єнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).
4. •  Не лайте, а тим більше — не ображайте дитини в присутності сто­ронніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навко­лишніх, навіть учителя або вихова­теля, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».
5. • Навчіть дитину ділитися свої­ми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виник­ли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
6. • Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення — запорука гар­ного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) — нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уваж­но, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
7. •  Відповідайте на кожне запи­тання дитини. Тільки в цьому ви­падку її пізнавальний інтерес ніко­ли не згасне.
8. • Постарайтеся хоч іноді диви­тися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого — осно­ва для взаєморозуміння.
9. • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не ви­ходить, відповідайте: «Вийде обо­в'язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
10. •  Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте аль­тернативу. Повага до дитини зараз — фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.